про чудеса і обітниці... - 17.03.2013 -

Моє життя сповнене чудесами, обітницями Бога, надприроднім Його сприянням в буденності на стільки, на скільки я відданий Христу. Тобто тут навіть міри немає - є тільки факт посвяти Йому, або факт належності собі. Або я живу за Його поглядом і передбаченням мого життя, або я живу так, як бачу життя своїми очима і розумом.

Я можу бути відданим Христу настільки, наскільки я Його знаю особисто! Бо як довіряти навіть людині, котра поруч зі мною, коли я тільки чув про її чесність та доброту, але не бачив і не випробував її на власному досвіді?

Моє ж особисте пізнання Христа відповідне до часу, який я з Ним проводжу в спілкуванні - в Його Слові і молитві! В цей час природно відбуваються надприродні речі - зміна мого світогляду, відношення до себе і людей, до Церкви Його і ситуацій... Він викликає бажання і вчинки, я ж маю відповісти Йому згодою, щоб зростати в Його благодатті і перетворюватись в Його Образ. Щоб в решті прожити славне видиме моє життя подібне до життя Його.

Тобто моє життя сповнене чудесами, обітницями Бога, надприроднім Його сприянням в буденності - це НЕ результат благань і сліз до Бога про Його милість у важкий час. АЛЕ це результат довірливих стосунків між Богом і мною, що складаються між нами в процесі нашого спілкування.